І озираючись назад нам залишається тільки дякувати Богові, і просити Його благословінь на подальшу працю!
Економічний спад, як наслідок перебудови 90-их, у нашому місті набув особливо трагічних розмірів. Адже економіка нашого міста у значній мірі залежала безпосередньо від Москви. Зупинка двох заводів-гігантів, безробіття, масові виїзди з міста на заробітки призвели до глибокої кризи сім`ї. Були періоди, коли кількість розлучень перебільшувала кількість зареєстрованих шлюбів. Діти залишалися без нагляду батьків, зростала злочинність ...
У цей час дирекція місцевого радіомовлення вперше звернулася за духовною допомогою до церков з пропозицією почати випуск духовних програм, які подарували б людям надію.
Так сталося, що саме ми відгукнулися на цю пропозицію і в буквальному значенні «сімейним підрядом » почали випуск що недільних радіопрограм - у себе вдома, на побутовій апаратурі, у «нічний час» - у проміжках між основною роботою, церковним служінням, коли троє наших, тоді ще маленьких, дітей засинали.
І так протягом 3-х років. Потім 3 роки їздили до Москви й записували програми у студії «Библия и современность». У 1999 році за допомогою Канадської партнерської організації FLN була побудована студія у нашому місті. Микола працює звукооператором. Я - продюсером радіопрограм на сімейну тематику "Ключі", "Біблія і сім'я". За цей час наші діти стали вже майже дорослими. Протягом всього часу вони були активними учасниками розвитку студії. А ми, як батьки, набиралися непростого батьківського досвіду.
Сподіваємося бути корисними для вас, шановні слухачі.
Якби мене 18 років тому запитали, чи люблю я дітей, я твердо відповіла б: «Ні!». Діти ніколи не викликали у мене ніяких теплих почуттів і взагалі я не розуміла, що з ними можна робити.
Але у Бога стосовно мене були Свої плани. З самого початку мого християнського шляху оточуючі вважали, що я повинна займатися з дітьми. Тому спочатку були курси для вчителів Недільної школи, потім праця з дітьми та підлітками. Це не був свідомий вибір. Я тільки почала ходити у церков і тому щиро вірила в те, що повинна виконувати все, що мені скажуть. Зовні я була спокійна, а всередені мене вирувала буря. Важко присвячувати свій час дітям коли не відчуваєш до них нічого крім роздратування. Тому, коли я вступила до Бібліїного коледжу у іншому місті, то зітхнула з полегшенням. Нарешті я була вільна, як птах, и могла займатися тим, що мені до вподоби. Але і тут сталося не так, як гадалося. Протягом двох років навчання, ми, студенти коледжу, проводили багато євагелізацій і відкрили 10 нових церков. І в цих церквах треба було починати Недільні школи. Тому я знову змушена була займатися дітьми. Нарешті, коли я повернулася додому у рідну церкву, то обставини склалися так, що мене попрохали на рік стати директором Недільної школи. Це вже було останньою краплею. Я добре усвідомлювала, що все це не випадково, що Господь бажає, щоб я працювала з дітьми, але ніяк не могла скоритися. Тоді я не розуміла, що це тільки початок, підготовка до особливого служіння. В мене вже не залишилося сил сперечатися з Господом. Тому я почала благати Бога про те, щоб Він або звільнив мене від Недільної школи, або наповнив моє серце любов`ю до дітей. І сталося диво. Моє роздратування перетворилося на любов. Нарешті я почала отримувати задоволення від спілкування з дітьми. Згодом були 7 років праці у літніх християнських таборах. В цей час мені запропонували спробувати написати декілька дитячих радіопрограм. І в мене вийшло! Згодом народився проект «Еліне подвір`ячко» і я стала працювати на радіо продюсером дитячих програм. Ось де мені стали в нагоді знання та досвіт роботи з дітьми! Тільки тоді я зрозуміла, що весь цей час Господь готував мне до цього служіння.
Всі ми родом з дитинства. Що в нас посіяли у дитинстві, доброго чи злого, ми пожинаємо у своєму дорослому житті. І я дуже ціную надану мені можливість, через радіопрограми, посіяти у дитячі душі часточку доброго Божого світла та любові.
Будучи у підлітковому віці, мене завжди турбувало безліч питань, на які я не міг почути чіткої відповіді, яка б задовольнила мій молодий, допитливий мозок "тінейджера".
З часом я зростав і відкривав для себе все більше і більше відповідей на питання які мене турбували.
Мої батьки на той час почали робити радіопередачі і я змалку бачив весь процес їхньої роботи. Поступово я і сам почав там допомагати. Оскільи я ходив до церкви то мене оточували хлопці і дівчата, які тільки починали вступати у зону дорослішання, які, як і я колись, теж починали задавати бзліч питань на відповіді яких мало хто із дорослих знаходять час і бажання.
І я почав робити передачі «Тінейджер» метою яких і було давати відповіді на актуальні питання цього віку, через призму християнського світогляду і священного писання Білії.
Дякуючи Богу, зараз є можливісь працювати в обладнаній для запису студії і залишається лише знаходити нові питання і нові відповіді на них.
.jpg)
Передачі я роблю вже декілька років. Мій радіопсевдонім - ALEX.
З Вами, мої радіодрузі, я зустрічаюсь в таких передачах як: «100 великих і англійська», «59 секунд про найцікавіше» та «Дива природи».
Чому я роблю ці програми? Все дуже просто. Я знаю багато цікавого і мені подобається розповідати це молодим людям
Тетяна Захарченко
Автор і ведуча
Автор і ведуча радіопрограми:
"Райдуга психологічної допомоги"